ХАРКІВСЬКА ОБЛАСНА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ЮНАЦТВА




                                  

«Творчий талант Андрія Куркова» - огляд творчості

Головне знати, чого ви хочете ...
Бути готовим до боротьби, навіть коли ніхто не атакує ...
Бути позитивно, а не негативно агресивним ...
Якщо чогось дуже хочеться або хтось дуже подобається -
Краще задушити в обіймах, ніж посоромитися підійти ...
розуміти, що в житті найцікавіше – це сааме життя.
Працюю на контрольно-слідовій смузі
Між нашим реалізмом і сюрреалізмом.
А. Курков



Відтепер українська література існує у вільному суспільстві, де кожен може писати й читати те, що йому подобається. У ній розвиваються масові жaнри – детектив, трилер (роман жахів), еротична повість, мелодрама, містика. При цьому загальнонаціональний контекст модифікується у контексті масової літератури. Водночас в українському письменстві зберігають активність автори (неопозитивісти, неомодерністи), які прагнуть створювати «високу» літературу, - письменники (постмодерністи), які, апелюючи до масових жанрів, намагаються втілювати у них серйозний зміст. До них належить і Андрій Курков.

Курков Андрій Юрійович - за визначенням самого ж автора, - «громадянин України і український письменник російського походження». Один з небагатьох сучасних українських прозаїків, що здобув популярність на Заході. Нині - визнаний «російськомовний письменник №1 в Європі». Отримав європейську популярність спочатку як кіносценарист (ще в 1997 р був названий в трійці кращих кіносценаристів Європи), а потім -як журналіст і письменник.

Народився 23 квітня 1961 року в селищі Будгощ Ленінградської області. Батько - військовий льотчик-випробувач, родом з Північного Кавказу, мати - з Ленінградської глибинки. Коли Андрію виповнилося три роки, сім'я переїхала на Ураїну. У 1983 році закінчив Київський педінститут іноземних мов. Одночасно закінчив курси японської мови і Московський заочний університет культури.

У 1986 рік Курков був призваний в армію, де він ніс службу, охороняючи одеський слідчий ізолятор. Працював редактором у видавництві «Дніпро», сценаристом на кіностудії ім. Олександра Довженка. З 1989 по 1996 рр. Викладав сценарну майстерність в Державному Інституті театрального мистецтва ім. Карпенко-Карого. За сценаріями Андрія Куркова поставлено 18 короткометражних, повнометражних, документальних і художніх фільмів. З 1989 по 1998 роки брав участь в роботі над телевізійними проектами каналів BBC, ITV, CHANEL-4 (Великобританія). У 1997 році за сценарій до фільму «Приятель небіжчика» потрапив до трійки кращих сценаристів Європи і був обраний членом Європейської Кіноакадемії. Викладав в Белл коледжі (Кембридж, Англія). Член Англійського ПЕН-клубу (з 1988 року), Спілки кінематографістів України (з 1993 року), Спілки письменників України (з 1994 року) і Європейської кіноакадемії (з 1998 року). Переможець міжнародного літературного конкурсу фонду Генріха Бьолля 1994 (Німеччина), переможець конкурсу «Улюблена книга року» в Базелі, Швейцарія (2003рік). Секретар Національної Спілки письменників України, член комісії з питань захисту суспільної моралі при Кабінеті міністрів України.

Перші літературні спроби відносяться ще до шкільних років. У літературі дебютував в 1989 році фантастичною повістю «Напад». Перший авторський збірник фантастики «Не приведи мене в Кенгаракс» вийшов в 1991 році. Потім послідували фантастичний роман «Бікфордів світ» (1993), фантастична трилогія «Географія одиночного пострілу» (2000), іронічна «альтернативка» - «Сади пана Мічуріна» (2002) та інші. У творчості Куркова - і впізнавані мотиви сучасної НФ, і антиутопія, і містичний трилер, і детектив, і постмодерн. Втім, спроби укласти його твори в певні і традиційні жанрові рамки, свідомо приречені. Однак вірність фантастиці автор зберігає протягом усієї творчості. Сам Курков охарактеризував свій метод наступним чином: «змагаюся з нашою дійсністю: хто абсурдніше напише майбутнє. Іноді я виграю, іноді - програю».

У 1990-і Андрій Курков істотно розширив свій творчий діапазон за межі власне фантастичних сюжетів і успішно приступив до створення сучасної популярної, актуальної і злободенної, гостросюжетної авторської прози. Її особливості полягають в поєднанні буденного і повсякденного з ірраціональним, абсурдним і містичним, іронії - з чорним гумором і сюрреалізмом. По дотепному зауваженню відомого дослідника його творчості А. Даруги: «... письменницький метод Андрія Куркова можна назвати добре керованою фантасмагорією». Жанровий і тематичний «коктейль», приготований письменником, поєднується з точною простотою і виразністю мови, яка змушує згадати Е. Хемінгуея, а тому його твори залишаються доступні сприйняттю самого невибагливого читача.

Романтичний пригодницький роман «Улюблена пісня космополіта» в 1994 році приніс автору перемогу в Міжнародному літературному конкурсі Фонду Генріха Бьолля (Німеччина). А за три роки до цього той же роман був затаврований в Москві як антиросійський, а в Україні - як антиукраїнський. У романі «Остання любов президента» (2004), одному з найбільш абсурдистських своїх творів, Андрію Куркову вдалося передбачити факт «отруєння» президента України своїм найближчим оточенням. Письменникові навіть довелося на співбесіді в СБУ давати пояснення логіці свого творчого методу. Та ж властивість майстерного поєднання політичної і культурної інтриги з простотою сприйняття характерна і для його авторської публіцистики. Тому не дивно, що в якості журналіста і есеїста, пише на теми культури, і політики України, Курков регулярно і успішно співпрацює з низкою відомих зарубіжних періодичних видань, такими, як «NeueZuricheZeitung», «DieWelt», «Bauwelt», «Ліберасьон», «Вельтвохе», «Зюддойче Цайтунг», «Гардіан», «Нью Стейтсмен» і т.д.

Першу популярність за кордоном письменник отримав завдяки кінематографу. Знятий в 1990 році в Україні за його сценарієм, написаним за мотивами однойменного твору Купріна, кінофільм «Яма» був відзначений престижною нагородою на міжнародному фестивалі, а Курков отримав можливість здійснювати престижні письменницькі тури по Європі з читанням своїх творів. Тоді ж, на початку 90-х, Курков склав хороший прес-реліз англійською мовою і розіслав його в усі провідні книжкові видавництва світу. Завдяки вдалій рекламі, своєчасним і професійним перекладам власних творів, автор отримав широку європейську популярність, - перш за все, - у Франції, Німеччині, Іспанії та Італії, що стало несподіванкою для самого автора.

Разом з виданням численних перекладів прийшов міжнародний літературний і комерційний успіх. Європейська літературна слава випередила і зумовила його популярність в Україні, а також увагу російських і українських видавців. Письменник став модним в певних читацьких колах, хоча така характеристика відноситься, швидше, до атрибутики книжкових рекламних кампаній.

На сьогоднішній день А. Ю. Курков - автор майже трьох десятків книг. Його твори перекладені на 33 мови.: англійську, німецьку, французьку, голландську, іспанську, італійську, турецьку, японську ...Харківське видавництво «Фоліо» і петербурзька «Амфора» одночасно продовжують видання авторських серій Андрія Куркова, за складом близьких до Повного зібрання творів. В даний час письменник перебуває у шлюбі з Елізабет Шарп (консультант у Британської ради в Україні), перейшов в протестантизм, виховує трьох дітей. Живе в Києві.

А зараз презентуємо вам деякі найцікавіші твори письменника, які є у фондах нашої бібліотеки.

У романі «Садовник із Очакова» непомітне, на перший погляд татуювання на плечі одного з героїв спричиняє розгадку таємниці, яку понад півстоліття зберігав будинок у Очакові. Щойно 30-річний Ігор надягає знайдену там стару міліцейську форму, як ця форма перестає бути старою і він опиняється в 1957 році в Очакові, де на нього чекають сюрпризи з минулого...

«У житті найцікавіше – це життя»,- сказав одного разу письменник, звертаючись до своїх читачів. І його новий роман «Львівська гастроль Джимі Хендрікса», де переплітаються дійсність і вигадка, де немає межі між реальністю і сюрреалізмом, яскраве тому підтвердження. Над сухопутним Львовом літають чайки, і в місті часом пахне морем. Колишні хіпі в компанії з екс-капітаном КДБ збираються на Личаківському цвинтарі біля могили... американського рок-співака і гітариста Джимі Хендрікса. А по стародавніх вулицях міста носиться ночами старенька іномарка з людьми, жадаючими вилікуватися...За словами Куркова, приводом для написання стало знайомство з мером Львова Андрієм Садовим. Той запропонував створити сучасний роман, дія якого відбувається в їх місті. В романі діють прототипи скандально відомого українського поета Юрія Вінничука, засновника руху хіппі у Львові Аліка Олісевича, актриси Оксани Прохорець.

Герой роману «Пікнік на льоду» журналіст Віктор Золотарьов отримує незвичне завдання від крупної газети: писати некрологи на відомих впливових людей, хоча всі вони поки що живі. Поступово він розуміє, що став учасником великої гри тіньових структур, вийти з якої живим виявляється майже нездійсненим завданням.

Наступний твір – «Гра у відрізаний палець». 1997... У Києві на даху будівлі СБУ знайдено труп. Установити особу загиблого виявилося нескладно: це відставний генерал, радник президента з питань оборони Броницький. Але ось що цікаво: у трупа чомусь відрізаний великий палець на правій руці... Розслідувати цю незвичайну справу доручено молодому лейтенанту міліції Віктору Слуцькому. У ході слідства доля зіштовхує його з Ніком Ценським – колишнім військовим перекладачем. З часом вони починають розуміти, що втягнуті в таємну і жорстоку гру спецслужб України та Росії, які вийшли на слід величезних грошей колишнього КДБ. Не раз піддаючи своє життя смертельній небезпеці, Віктор і Нік не відразу усвідомлюють, що вони лише пішаки в цій грі...

«Доля папуги» - друга книга фантастичної трилогії А. Куркова «географія одиночного пострілу». На сторінках роману живуть, героїчно б`ються й долають тяготи воєнного часу знайомі персонажі – народний контролер Добринін, ангел, урку- емець Ваплахов та папуга-декламатор Кузьма. Все літає по фантастичній Радянській країні куля й ніяк не може знайти героя чи праведника, смерть якого зупинить всі війни на землі.

Роман-фантасмагорія «Бікфордів шнур»- твір незвичайний, який не вміщується в рамки одного жанру. Він одночасно призначається прихільникам пригодницької, історичної, філософської та фантастичної літератури. Головний герой, військовослужбовець, йде через всю країну зі сходу на захід, тягнучі за собою нескінченний бікфордів шнур. Спочатку читач знає до чого прив`язаний інший кінець шнура, але к середині роману і герой, і читач, і автор починають сумніватися: а що ж вибухне, якщо цей шнур підпалити?

Нещодавно Андрій Курков презентував у Києві свою книгу «Щоденники Майдану». Його твір уже вийшов у Німеччині, Франції, Італії та Англії, а тепер його побачила і Україна. За словами автора, він спочатку не планував публікувати книгу у нас, та згодом змінив свою думку. «Взагалі я мав писати збірку есеїв для австрійського видавця про те, чим Україна відрізняється від Росії. Але 21 листопада я відчув, що не можу її писати, коли у країні відбуваються такі події. І я зателефонував видавцю і запропонував писати щось інше. Я все одно постійно веду щоденник. А потім міг би надіслати. Він же каже: навіщо потім, надсилай щодня, а ми будемо перекладати! Так і з’явилася ця книга», – розповів Андрій Курков на презентації книги, модератором якої був Андрій Кокотюха, а гостем – Данило Яневський.

Через тиждень до письменника з аналогічним проханням звернулися французи. Згодом – англійці і німці. У підсумку книга вийшла багатьма мовами: англійською, німецькою, французькою, італійською, японською та іншими.

Спеціально для європейців він зробив доповнення, яке назвав «суб’єктивним словником». Там доступно для європейців розповідалося про Степана Бандеру, «Правий сектор», роль УГКЦ, перший Майдан, та інші маловідомі їм речі. Європейці, згадує він, особливо дивувалися, як у розпал сутичок біля Майдану працювали крамниці, а діти ходили до школи за півсотні метрів від барикад.

«Я живу на Рейтарській. З балкону видно Софійську дзвіницю. Я чув з квартири вибухи гранат, у моєму дворі палили автівки. Це історія, яка твориться за 400 метрів від тебе, а іноді навіть захоплює тебе, коли на сусідній вулиці ходять тітушки і громлять машини бітами» – так описав своє враження автор. За його словами, глобальна історія якраз і складається з багатьох маленьких. Це і анекдотичні історії про жінку, яка намагалася поїхати на платний мітинг із сином, щоб заробити удвічі більше, і трагічні сторінки Майдану, і парадоксальні – на зразок того, як одразу після боїв майданівці бралися за прибирання.

Свої «Щоденники він називає, у першу чергу, не літературою, а документом, «збіркою вражень, почутих і побачених». На думку літератора, не можна писати про трагедії прозу, доки не виросте нове покоління, для якого це історія. Реальність за драматизмом не зрівняється із жодним твором.

Видавати книгу в Україні Курков не планував «Тут уже готують різні твори про Майдан, уже навіть їх пишуть, і мені нема сенсу додавати свій», – каже літератор. Але його видавець написав про це у Фейсбуці, і дописувачі почали цікавитися: чи не написав він щось погане про Майдан? Довелося пояснювати, що там нічого поганого немає, навіть навпаки. Тоді автор вирішив: українському виданню – бути.

Основний його зміст не відрізняється від зарубіжних видань – це щоденні записи про найважливіші події від 21 листопада 2013 року до 24 квітня 2014-го. Не завжди це публіцистичні тексти, іноді – суто суб’єктивні враження, іноді – розмови з випадковими людьми. «Правда – взагалі суб’єктивна річ», – каже Андрій Курков і додає: «Кожна людина має свій погляд і враження. Але досвід кожної людини важливий для історії. Не великої- для істориків, а історії для людей, які просто хочуть зрозуміти довколишні події». А зважаючи, що ще у шкі-льні роки він волів читати не підручники історії, а щоденники видатних осіб, наприклад, Блока, Чуковського чи Кафки, вибір такого жанру як щоденник, літератор вважає логічним. Дещо, правда, довелося змінити: словник для іноземців замінений власними статтями про події в Україні для іноземних видань. Довелося робити і вимушені правки – приховувати прізвища (лишивши тільки ініціали) деяких людей, які були проти Майдану. А от інших правок автор не робив і не планує: «Там є і версії подій, які не справдилися, і ще багато чого. Якби це булла белетристика, я б щоразу вносив правки. Але це документальне свідчення, і немає сенсу його міняти». Тому, попри немалу кількість книг про Майдан, «Щоденники» мають шанс не загубитися серед них.

В бібліотеці ще немає цієї книги, та ми обов`язково придбаємо це, без сумніву, цікаве видання.

Як бачите, герой нашої зустрічі - письменник дуже цікавий. В своїй творчості він не боїться поєднувати різні стильові тенденції, часткову опозиційність до традицій, універсальність проблематики, позачасовість і позапросторовість зображення, епатажність, зміну функцій автора та героя, культ незалежної особистості, потяг до архаїки міфу, прагнення поєднати істини різних націй, культур, релігій, філософій, іронічність, пародійність. Тому приходьте до бібліотеки та читайте цікавого та популярного письменника Андрія Куркова.

Читайте також